Чи справді податки на криптовалюту — це неминуче?
Кілька років поспіль тема криптовалют в Україні коливалась між «дикою свободою» і спробами держави навести лад. Одні кажуть — крипта повинна залишатися поза регуляціями, інші — що без податкової системи неможливо рухатись до цивілізованої економіки. Тепер маємо перший реальний крок — Нацкомісія з цінних паперів запропонувала модель, за якою потенційно нараховуватиметься податок на криптовалюту. Це ще не закон, але вже сигнал.
Суть ідеї проста: якщо ти купив щось дешевше, а продав дорожче — маєш сплатити податок із прибутку. У випадку з криптою — це 18% ПДФО та 5% військовий збір. Формально — як із будь-якого іншого інвестдоходу. Але на практиці постає купа нюансів.
Чому все так складно?
Криптовалюта — це не акції, не облігації, не депозити. Це часто анонімна, децентралізована, миттєва транзакція, яка відбувається на біржах із різних країн, часто взагалі поза будь-якими юрисдикціями. Якщо ти обміняв біткоїн на ефір, а потім ефір на стейблкоїн, і все це на P2P, як державі дізнатися про прибуток?
Тому одна з головних ідей, яку просувають у законопроєкті — зробити українські криптобіржі податковими агентами. Тобто, щоб саме біржа вираховувала з твоїх операцій податок і сама переказувала його до бюджету. Подібна схема працює, наприклад, з банками: коли на твій депозит нараховують відсотки — банк автоматично списує податок.
Але що робити з іноземними платформами? А з децентралізованими, де немає реєстрації й іноді навіть пароля? Тут у документі поки що лише припущення. Один з варіантів — зобов’язати користувача самостійно декларувати прибуток.
Як визначатимуть прибуток?
Наразі це найбільше питання. Наприклад, ти купив крипту на Binance у 2022 році, обміняв кілька разів, потім вивів у USDT, знову обміняв і лише через рік продав. У тебе залишився прибуток, але підтвердити це — завдання не з легких. Особливо якщо документи з біржі не збереглися. У багатьох платформах історія операцій видаляється через 3–6 місяців.
Передбачається, що за відсутності документів уся сума продажу вважатиметься прибутком. І тоді податок платитиметься з усієї вартості активу, а не з реального доходу. Виходить, що прозорість — у твоїх інтересах.
А якщо просто зберігати крипту?
Тут усе просто: поки не продаєш — податок не платиш. Сам факт володіння криптовалютою не обкладається податком. Але як тільки ти її обмінюєш, виводиш у гривню або платиш нею карткою — це вже операція, і вона може бути об’єктом оподаткування.
До речі, криптокартки, які дозволяють оплачувати покупки у магазинах, також підпадають під нові правила. Тому що при оплаті така карта автоматично конвертує крипту у фіат, а це — продаж.
Ліміти, пільги та винятки
В документі є натяк на запровадження неоподатковуваного мінімуму — як у багатьох країнах. Наприклад, у США є поріг у кілька тисяч доларів, нижче якого податок не стягується. У нас цифра поки не озвучується.
Розглядається й варіант звільнення від оподаткування за умови довгострокового володіння активом — скажімо, понад рік. Це стимулює інвесторів не гратися з курсом щодня, а вкладати надовго. Але поки що — це лише ідеї.
Що це означає для звичайного користувача?
Фактично, якщо закон ухвалять у запропонованій формі, кожен власник криптовалюти в Україні матиме три варіанти:
-
Бути прозорим: користуватись українськими біржами, зберігати всі документи, декларувати прибутки й платити податки.
-
Шукати обхідні шляхи: користуватись закордонними платформами, P2P-обмінниками, кешем, і, можливо, уникати сплати — на свій страх і ризик.
-
Очікувати, що нічого не зміниться: бо закон — не факт, що запрацює. Бо навіть якщо ухвалять — потрібна система контролю, технологічна база, співпраця з біржами, база даних, механізм перевірки. Усе це потребує часу, а головне — політичної волі.
А що каже спільнота?
Реакція у спільноті — очікувана. Частина користувачів відверто сміється з ідеї вирахувати прибуток із трансферів між блокчейнами. Інші навпаки — вважають, що навести лад давно потрібно, і цивілізований підхід допоможе зробити крипту легальною частиною економіки.
У коментарях до перших матеріалів на цю тему звучить і скепсис, і агресія, і здоровий глузд. Усі розуміють: держава хоче частку з прибутку, але поки не зовсім уявляє, як саме це реалізувати.